Пушкарі́вка — село у Верхньодніпрвському районі Дніпропетровської області. Центр Пушкарівської сільської ради. Населення за переписом 2001 року складало 3 443 особи.

   




         Пушкарівка розташована на лівому березі річки Самоткань неподалік її місця впадіння у Дніпро. Межує з містом Верхньодніпровськ, фактично є його околицею.

    Пушкарівка - мальовниче село. Центр Пушкарівської сільської ради згадується ще в історичних джерелах XVII століття. Про назву села існують дві легенди. Перша: село належало Полтавському сотнику Мартину Пушкарю; друга: від назви відставних Запорізьких козаків - пушкарів.

   Заснування села згадується в історичних джерелах, які свідчать, що поява села Пушкарівки відноситься до періоду освоєння Дикого Поля в XVII столітті. І заснувалось воно між річок Домоткань і Самоткань на родючих чорноземних грунтах. Першими поселенцями села були відставні Запорізькі козаки.

    У 1752 - 1764 роках село входило до складу Новослобідського козацького полку. У 1770 Пушкарівка передана з Протовчанської до Орільскої паланки Запорізької Січі.

   Згодом село стало центром Пушкарівської волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. За даними на 1859 рік в селі мешкало 2952 особи ( 1427 чоловіків та 1525 жінок), налічувалось 354 двори.

    У 1964 році під час будівництва Дніпродзержинського водосховища частина села була перенесена на нове місце. Також до Пушкарівки було приєднане село Чонгарівка, а жителів сусіднього села Чаплинка, яку теж було затоплено, переселили у Пушкарівку.
    Cтарше покоління пам'ятає стару Пушкарівку, її центральну дорогу у віковічнх яворах, умиті дощем плавні і задимлені світанки, запашні красені-груші та яблуневі садки, а ще кетяги калини понад парканами, і ... заплави Дніпра із неповторної краси білими та жовтими ліліями. Із цих солодких спогадів малюється полотно-панорама незабутнього села, яке залишилося у снах і на дні моря... І все це - творіння рук наших батьків, а вірніше - дідів-прадідів, які прийшли обживати цю землю чверть століття тому.

   Особлива сторінка в історії села - Велика Вітчизняна війна. Жорстокі бої за Пушкарівку розпочалися 25 вересня. 6 жовтня на плацдарм була переправлена 303 стрілецька дивізія, поряд з 14 і 58-ю стрілецькими дивізіями вона вела тяжкі оборонні бої до середини жовтня 1943 року. При підтримці частин 48-ї гвардійської стрілкової дивізії 23 жовтня Пушкарівка була визволена від фашистських загарбників. 10 тисяч радянських воїнів поховані в братській могилі села Пушкарівка. 

в тому числі - Герой Радянського Саоюзу Кувашев. Більше 20 солдат і офіцерів Червоної Армії були удостоєні звання Героя Радянського Союзу за форсування Дніпра і утримання плацдарму біля Пушкарівки. Невідомо, скільки загинуло воїнів на острові Пушкарівський, скільки знайшло свій останній притулок у водах сивого Дніпра, який був від крові червоний. Вічна слава героям Дніпра!

      У 1980-тих роках село було частиною міста Верхньодніпровська, але указом Верховної ради УРСР у 1989 році знову виділене як окремий населений пункт.

     Сьогодні у Пушкарівці проживає понад 3 тисячі мешканців.

     Працює декілька агрофірм та фермерських госпдарств, одне комунальне підприємство, дрібні будівельні, виробничі підприємства та підприємства сфери послуг. В селі є середня загальноосвітня школа, лікарська амбулаторія, будинок культури, бібліотека.
       
            

     

                                 Будинок культури

  
              

                              Сільська рада
                                                    

                     Приміщення контори  ТОВ "Дніпро-Н"    


     В селі Пушкарівка народилися такі видатні люди: Халіуллін Юрій Михайлович - контр-адмірал Чорноморського Флоту, нині професор, доктор технічних наук, живе і працює в Ленінградській області; Саржан Григорій Трифонович - заступник міністра по меліорації земель Таджикистану; Котко Микола Іванович - Герой Соціалістичної Праці, бригадир тракторної бригади сусіднього колгоспу ім. Шевченка; кавалер багатьох орденів Баранник Семен Іванович - бригадир тракторної бригади; Чепа Віра Марківна - доярка колгоспу "Дніпро", нагороджена орденом "Трудового Червоного Прапора"; кавалер багатьох орденів, бригадир тракторної бригади місцевого колгоспу - Семенов Віктор Якович, Рац Віктор Іванович - лауреат Державної премії, кавалер орденів "Октябрьской революции" та "Знак Пошани"; Литар Микола Федорович - бригадир складальників заводу папероробного устаткування, кавалер багатьох орденів; Галушко Олександр Якович - 15 років працював головою Верхньодніпровської районної ради народних депутатів; П'яник Петро Іванович, працював  на посаді першого секретаря Верхньодніпровького  Райкому КПУ, а згодом - Софіївського; Біляєв Анатолій Михайлович - генерал-лейтенант СБУ; Шепель Володимир Григорович - Заслужений юрист України, полковник міліції; Галушко Володимир Михайлович - полковник Радянської Армії;  Шепель Михайло Максимович - капітан П-го рангу ВПС Союзу; Макаренко Юрій Іванович - полковник міліції; Галась Станіслав Афанасійович - полковник ракетних військ та Галась Микола Афанасійович - начальник геологорозвідувального управління Середньоазіатського округу,Баранник Дмитро Харитонович - професор кафедри української мови.